Актуальні проблеми організації викладання предмету «Інформатика» в 7 класі
Наша система середньої освіти намагається навчити «всього і всіх», але в підсумку рівень знань учнів чомусь падає. Мабуть, усвідомлюючи, що неможливо «осягнути неосяжне», Міністерство освіти і науки України видало наказ «Про розвантаження навчальних програм для учнів 5–9-х класів загальноосвітніх навчальних закладів». Особливо яскраво перенасиченість програм і прагнення «осягнути неосяжне» спостерігаються у шкільному курсі інформатики.
Винахід комп'ютера і його масове виробництво за своєю значущістю подібні до винайдення писемності і друкарства. Ніхто не заперечує той факт, що зміст книг вивчати треба. Але навряд чи хтось при здоровому глузді та ясній пам’яті стане із цією метою створювати для навчальних закладів єдину та всеохоплюючу програму під назвою, наприклад, «книгознавство». Адже зміст книг безмежний за різноманітністю та обсягом.
Ще більш безмежні можливості комп'ютерної техніки. Але, попри це, програма інформатики нагадує нині таке собі «комп’ютерознавство». На персональному комп'ютері можна набирати тексти – вивчаємо текстові редактори, можна малювати – вивчаємо комп'ютерну графіку, можна програмувати – освоюємо програмування й так далі... до нескінченності.
Та не в усіх є можливості та хист учити так, як пропонується високими спеціалістами. Скажімо, як розглядати тему «Електронне листування» в сільській школі при відсутності підключення до мережі Інтернет або нестабільній роботі провайдера у районних містечках? Як вивчати основні принципи роботи в середовищі офісних програм: текстовий процесор, редактор презентацій, табличний процесор, маючи слабку технічну базу навчальних кабінетів (оперативну пам’ять на комп’ютерах розміром 128 Мбайт(!!!), розмір HDD до 100 Гбайт) та застаріле програмне забезпечення (операційну систему – Windows XP (і це при тому, що на часі актуальними є Windows 7, 8, 10!!!); наявний пакет офісних програм Microsoft Office 2003 (разом з цим, усі нові підручники налаштовані на викладання навчального матеріалу в середовищі офісних програм не старших за Microsoft Office 2007)).
В Україні не вистачає фахівців-програмістів. Нещодавно Кабінет Міністрів видав розпорядження з метою «підтримки розвитку індустрії програмної продукції», в якому зокрема сказано: «удосконалити навчальну програму інформатики для 5–11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів з метою збільшення обсягу викладання основ алгоритмізації та програмування». Робоча група з оновлення програм зреагувала на це збільшенням обсягу годин на вивчення теми «Основи алгоритмізації та програмування». Але чи вистачить 33 годин (7 годин – у 6 класі, 8 годин – у 7 класі, 10 годин – у 8 класі, 8 годин – у 9 класі) для вивчення основ даного розділу, виявлення здібних учнів та заохочення їх до подальшого розвитку у сфері програмування?
Необхідно розділити шкільний курс інформатики на дві складові – наукову й технологічну, тобто на два окремих предмети. Щоб упевнитись у необхідності цього кроку - порівняйте олімпіадні завдання з інформатики й з ІКТ: одразу стане зрозуміло, що «інформатика – це щось одне, а ІКТ – це щось інше».
Причина більшості проблем шкільної інформатики – у швидкому розвитку галузі. Жоден шкільний предмет ніколи подібного не знав. «Чиста» інформатика була актуальною для свого часу. Їй на зміну досить швидко прийшов «користувальницький» підхід, який теж був актуальним. Але було зроблено фатальну помилку: користування комп'ютером «впхнули» в той самий предмет лише з тієї причини, що «там комп'ютер». Зі скрипом спрацювало, але програмування було витіснено на другий план. Користувальницький підхід до предмету «Інформатика» все більше втрачає актуальність.
Презентація Завантажити
| 
